Ніхто не забутий, ніщо не забуто

Мій дідусь – мій герой

Війна – це жахлива трагедія в житті кожного народу. За всю історію людства не було таких катастроф та стихійних лих, які забрали б більше  життів, ніж війна.

Болісною раною в історії нашого народу залишилася Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945рр.22 червня 1941 р. кордонах України почалися запеклі бої. Боротьба почалася не тільки на лінії фронту, але й в тилу , і на територіях колишнього СРСР. Це були жахливі часи для всіх жителів країни. Скільки пролито крові, скільки сліз матерів, скільки переживань та скільки загиблих унесла з собою Велика Вітчизняна війна! Але все-таки ми перемогли, і у 1944 році почався відступ фашистів. Війська фашистів залишили територію Радянського Союзу.

Війна – це подія, про яку можна говорити багато, але її хочеться забути водночас. Війна -  це мільйони людських жертв, слізні спогади наших дідів та прадідів, які були свідками тієї жахливої події, коли під уламками гранат та свистом куль захищали свою Батьківщину.

Одним із тих бійців був і мій дідусь Севашин Микола Іванович. До війни мій дідусь був звичайним сільським хлопцем, який бігав, грався зі своїми друзями, допомагав своєму батькові у господарстві і з нетерпінням чекав на своє повноліття. Але свій 18 день народження він зустрів, на жаль, уже не в оточенні своїх рідних, а на полі бойових дій! За свою службу він отримав не одну нагороду, він пам’ятає кожний свій крок, пройдений під час відвойовування рідних селищ і міст. Так, сьогодні він не дуже охоче розповідає про ті страшні часи для нашого народу, бо уві сні до нього до сих пір, мовби живі, з`являються обличчя тих, хто не дожив до цього дня. Для мене мій дідусь - справжній взірець і герой!

Все менше ветеранів Великої Вітчизняної війни залишається серед нас. Мій дідусь був ще хлопчаком, коли його забрали на фронт. Не раз йому вдавалося вижити у важких ситуаціях. Зараз моєму дідусю вісімдесят вісім років, і я дуже пишаюсь своїм дідусем. Ми – останнє покоління, яке ще може почути про цю війну від її учасників. І одне з найголовніших обов’язків перед тим, хто залишився – пам’ятати про подвиги наших ветеранів.

    Шановні ветерани, наше покоління вітає вас із Перемогою!

 

ЦЗ-09-111  к-т:  Я.І. Бараньков