Ніхто не забутий, ніщо не забуто

Небезпечними і тернистими шляхами воєнних років, під вибухами бомб та снарядів, безжальними кулями німецьких кулеметів долі  дідуся та бабусі  пересіклись в одному почутті: любові, яке їм і давало сили пройти від початку і до кінця, в подальшому створити прекрасну сім’ю та прожити чудове життя.

Я пишаюсь тим, що мій дідусь та бабуся відстояли свободу і незалежність нашої Батьківщини і висловлюю велику вдячність тим людям, які залишились спочивати на полях безжалісних поєдинків сталі та плоті.

 

Дідусь

Кузнецов Василій Васильович народився 24 квітня 1909 р. в селі Мякса, Череповецького району  Вологодської області.

 

 

З перших днів війни служив у сухопутних військах, досяг звання старшого сержанта,  пройшов шлях від рідного дому до самого Берліну. За проявлену хоробрість був нагороджений: Орденом Красной Звезды, Медаллю «За победу над Германией», Медаллю «За боевые заслуги».

 

Бабуся

Щербак Ефросінія Калістратівна народилась 26 березня 1911 р. в селі Поповка Запорізької області. До війни працювала у військовому госпіталі, з 1935 по 1937 р. навчалась на курсах освоєння кваліфікації медичної сестри в м. Харкові.

 

 

 

З початком війни була призвана на фронт в діючу армію. В листопаді 1941 року була направлена в м. Барнаул на курси підвищення кваліфікації хірургічних медичних сестер, по закінченню яких була знову направлена в діючу армію, де працювала хірургічною медсестрою в госпіталі. Пройшла війну з перших її днів – і до самого Берліна.

Кіріченко О., курсант 4-го курсу факультету ОРС