на головну
укррусангл

Никончук Кузьма Юхимович

Никончук Кузьма Юхимович
 
Народився 14 листопада 1926 року в селі Рокитне Овручського району Житомирської області. Закінчив 5 класів в 1939 році.
4 квітня 1945 року призвали до лав Радянської Арміі. Був учасником Японської війни за Корею та учасником Великої Вітчизняної війни.
Демобілізований 10 травня 1950 року. Нагороджений медаллю «За перемогу», медаллю за визволення Кореї, орденом «За хоробрість та мужність».
Після війни працював в колгоспі лісником.
Помер 22 листопада 2001року.
Норик Олексій Онисмович
             
Народився в селі Троїцьке Новоодеського району у 1898 році. Все своє життя прожив у селі Ново-Українка. Працював конюхом. Був учасником Фінської війни, громадянської війни і Великої Вітчизняної війни. Служив на 3-му Українському фронті, був поранений.
Прапрадідусь помер у 1964р.
 
Стаценко Микола Сергійович
 
Народився в селі Щербані 19 грудня 1920 року. Закінчив 8 класів та технікум механізації сільського господарства. Працював трактористом у колгоспі . Був призваний до лав Радянської Армії, а потім пішов на війну з фашистами. Служив на першому Білоруському фронті в танкових військах механіком. Захищав Сталінград, Кенігсберг. Нагороджений орденом «Червоної зірки», орденом «Великої Вітчизняної війни», медалями за визволення Кенігсберга та багато інших.
Після війни працював в колгоспі імені С.М.Кірова механіком.
Помер у 1997 році.
 
 
 
 
 
 
У Щербанях живе проста сільська родина.
До восьмикласника вже Стас доріс.
Наталія є для обох кузина,
В цей час і дядьком є для них Денис.
Звичайні будні. Денис - на тренування
Наталія виконує домашнії завдання,
А Стас фільм незвичайний подивився «Ми із майбутнього»,
Від нього слід в його душі лишився.
Невпинно плине час й минають дати,
 І ми зростаємо у мирний час.
Але всім нам обов’язково треба знати,
Хто цей прекрасний мир завоював для нас.
Перепитавши всіх живих про ті події,
Ми разом вирішили і не втратили надії
Створити власну, незвичайну кінострічку –
Про діда розповідь і про бабусю … невеличку.
Я Норик Олексій, прадід.
Звичайний конюх, що у сорокових у колгоспі працював
І мало на той час хтось щось про мене знав.
Моя робота була досягненням колгоспних мас.
Але фашист проклятий тої страшної ночі
Смертельною війною напав на нас.
Вдягнувши гімнастерку, з гвинтівкою в руках.
 На третім Українськім я воював фронтах.
Підступно просвистіла свинцева куля клята,
 Життя врятувала зірка на грудях у солдата.
Я, Никончук Кузьма , дідусь Дениса,
А для Наталки прадід –
Ось такі дива.
 У квітні сорок п’ятім році у двадцять років
Мене призвали до Радянських лав.
Звільнивши Батьківщину від фашистів,
Допомагав Кореї воювать.
Отримав дві медалі, орден за хоробрість:
В любий момент готовий честь країни відстоять.
Я, восьмирічна дівчинка Ганнуся,
Денисова бабуся.
Я від фашистів та місцевих зрадників зазнала чи не мало мук.
Всі працювали – і старі, й малі – не покладавши рук.
Вночі, напівоголених, в вагонах до Австрії нас повезли.
Й немов скотину у панів, в ярмо всіх запрягли.
А ті слова «ауфштейн» та «шнель, шнель»,
Навік закарбувались в пам’яті моїй.
Ні, напевно, що ніколи не доведеться нам забути,
Отих страшних, страшних подій.
Для Стаса і Наталки я прадід.
Миколою назвав наш рід,
Бо дев’ятнадцятого грудня народився.
У Щербанях у школі я учився.
А потім з односельцями пішов я на війну.
 Отримав ордена й медаль і не одну.
 На Білоруському я воював у танкових військах.
Брав Сталінград і Кенігсберг, і майже не Рейхстаг.
А я, Іван, прадід Стаса
І для Наталки я прадід.
Як без билин нема балади,
Так і без мене – родовід.
У мами з татом був я гарний син,
Бо народився у сім’ї таким,
Возив пшеницю я на млин,
Бо був в той час в колгоспі їздовим.
Але настала та гірка й нестерпна мить,
Коли пішов я на війну служить.
 А командиром був Толбухін – маршал,
Ми разом визволяли Україну нашу.
А потім були у Румунії і Венгрії, у Будапешті
І ось війна закінчилась нарешті.
Я мав багато орденів й медалей,
За що в селі мене героєм називали.
Пройшли роки… та спогад є
І жити людству не дає.
Згадай війну Велику Вітчизняну,
Війну стократ омитою сльозами!
Шануй і бережи знання про родовід,
Дізнайся, ким був прадід твій і дід!
Твоє життя і вся твоя родина –
Великої історії краплина.
 
Станіслав Устич, курсант 1-го курсу факультету пожежної безпеки, 2013 рік
^ Наверх