на головну
укррусангл

Творча робота студентки групи ПС -10- 322 соціально-психологічного факультету Мішиної Каріни

Україно, ненько моя, яка ти безкрайня і неповторна. Твої лани широкополі, твої луги, ліси, твоє безкрайнє голубе небо і твої простори. Я пишаюся тим, що можу жити в такій країні, де народились і виросли мої батьки, де жили мої пращури, де будуть жити мої діти і де народилась я…
Назавжди в моєму серці залишиться образ батьківської хатини, який буде зігрівати мене в тяжкі часи, образ рідного зоряного неба, на якому зірочки, наче намистинки мерехтять, переливаючись срібним кольором. Образ блакитного неба, на якому хмаринки, як дивовижні тваринки гуляють по небу, наче чарівні пароплави. Дивишся на них і дивуєшся: які тільки чудеса існують у цьому безкрайньому світі… Густі ліси, прозорі річки, глибокі моря — це все наша Батьківщина.
А як не згадати ту солов’їну, невичерпної краси рідну мову?! Вона є мовою землі й вітру, сонця і зір, вона є мовою українців! Мова починається з душі людської, пам’яті та любові до рідного краю. Свою любов до України я висловлюю в поезії. Ось один із моїх віршів:
Україно, рідна ненька моя,
Ти одна неповторна, єдина!
Наче сонце ти сяєш у мене в душі,
Зігріваєш серце і розум, і тіло.
Я бажаю тобі щоб настали часи,
Коли ти врешті-решт усміхнешся!
Хай же пройдуть, минуть, лихо й біди усі
Й оченята твої усміхнуться!
І де б я не була, в які краї не закинить мене доля, завжди в моєму серці буде жити моя земля, мій рідний дім. А мій рідний дім — це Україна, і я пишаюся тим, що я українка.
^ Наверх