на головну
укррусангл

Творча робота студентки групи ПБ-08-541 факультету техногенно-екологічної безпеки Шаптали Оксани

Україна… І перед нами постає безліч найрізноманітніших образів. Хто згадає безкраї пшеничні лани і блакитне чисте небо; перед ким предстане прекрасна Либідь, або безстрашний Святослав, комусь будуть вчуватися пісні Марії Чурай. А хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід… Усе це – українські образи, створені віками. Але я хочу розповісти вам про дивовижне місто в Україні , з яким пов’язане все моє життя…

      Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місце єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. Ти - його часточка, його любий син і надія. Таким для мене є мій Харків - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. У ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. Він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть. Я люблю його щирою й ніжною любов'ю. Найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках. А який він загадково дивний взимку! Цієї пори він найчарівніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки. Золотом вкриває мій Харків осінь. Мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. Кому як, а, не мені жаль наступати на цю красу. Літо розмальовує вулиці Харкова різнобарв'ям. Та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. Може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. Стає сумно. Хоч, може, цей сум має іншу причину? Літні канікули розлучають мене з багатьма друзями… Я йду вулицями Харкова, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати, одним із господарів) рідного міста. Бо пройде зовсім небагато часу, і його буття залежатиме від мене і таких, як я.
     Ще я дуже пишаюся тим, що саме Харків буде містом-господарем Євро-2012. Я вважаю, що це шанс, який допоможе Харкову зарекомендувати себе на високому рівні перед іншими містами та країнами.
       Це саме нам розбудовувати наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. Я впевнена, якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до Харкова, то повік не згасне його слава!
^ Наверх