Від аудиторії до місця удару: як війна змінює підготовку українських рятувальників

Ракетні й дронові атаки, робота під завалами, мінна небезпека, ризик повторних ударів — повномасштабна війна докорінно змінила умови, в яких працюють українські рятувальники.

У Національному університеті цивільного захисту України дедалі більший акцент роблять на практиці, сучасних технологіях та досвіді реальних надзвичайних ситуацій.

Про те, як війна трансформує підготовку фахівців цивільного захисту і чому університету доводиться фактично навчати одночасно для потреб сьогодення та повоєнної України, — у матеріалі Укрінформу.

НЕ ПРОСТО ПОЖЕЖА

Після 24 лютого 2022 року робота рятувальника в Україні змінилася принципово.

До традиційних пожеж, техногенних аварій і стихійних лих додалися наслідки ракетних і дронових атак. Рятувальники розбирають завали житлових будинків, працюють на пошкоджених об’єктах критичної інфраструктури, евакуйовують людей, проводять пошукові роботи й розмінування.

Відповідно змінюються й вимоги до людини, яка приходить у систему ДСНС.

Майбутньому офіцерові недостатньо знати алгоритм гасіння пожежі чи нормативи розгортання підрозділу. Він повинен уміти оцінити ситуацію, коли вона змінюється буквально за хвилини, організувати роботу людей, врахувати можливість повторного удару й ухвалити рішення, від якого залежатиме не лише порятунок постраждалих, а й безпека його підлеглих.

Саме тому в Національному університеті цивільного захисту України навчання дедалі більше наближають до умов реальної служби.

Під час практичних занять курсанти відпрацьовують оцінку оперативної обстановки, організацію гасіння пожежі, прокладання рукавних ліній, тактичну вентиляцію, пошук потерпілих, роботу в задимленому середовищі та управління силами і засобами. Для старших курсів це вже не стільки виконання окремого нормативу, скільки моделювання роботи керівника підрозділу під час реальної надзвичайної ситуації.

ПРАКТИКА СТАЄ ОСНОВОЮ

Практичну складову керівництво НУЦЗУ визначає як один із ключових напрямів підготовки.

Ректор університету Ігор Толок наголошує: майбутній рятувальник має отримати не лише теоретичні знання, а й практичні навички дій у складній та небезпечній обстановці.

Роль університету як кадрової й професійної основи Служби підкреслює і керівництво ДСНС. Під час персонального розподілу випускників НУЦЗУ 2026 року Голова ДСНС Андрій Даник наголосив, що майбутня служба в обласних підрозділах означає відповідальність перед країною і людьми та вимагає готовності діяти чітко й професійно під час найскладніших викликів. Такий підхід фактично поєднує навчальний процес із конкретними кадровими та оперативними потребами підрозділів ДСНС.

На практиці це означає роботу з пожежною технікою й обладнанням, дії у складі газодимозахисної служби, проведення розвідки, евакуацію потерпілих, надання домедичної допомоги та координацію підрозділів.

Навчальні майданчики університету використовують також для тренувань представників інших складових сектору безпеки та оборони.

І це важлива зміна.

Після масштабних російських атак на одному місці одночасно можуть працювати рятувальники, правоохоронці, медики, комунальні служби та інші структури. Тому сучасний офіцер цивільного захисту має вміти не тільки керувати власним підрозділом, а й діяти в системі міжвідомчої взаємодії.

Фактично університет дедалі більше стає не лише місцем здобуття освіти, а й тренувальним середовищем, у якому відпрацьовуються спільні алгоритми дій.

ВІЙНА ЯК ЖОРСТОКИЙ УЧИТЕЛЬ

Особливість нинішньої підготовки полягає ще й у тому, що між навчанням і реальною роботою ДСНС сьогодні майже немає дистанції.

Співробітники НУЦЗУ самі залучаються до ліквідації наслідків російських обстрілів. У вересні працівників університету відзначили нагородами ДСНС за професіоналізм і мужність під час виконання службових обов'язків у воєнний час.

Для навчального закладу це має особливе значення.

Реальна рятувальна операція дає досвід, який неможливо повністю змоделювати у навчальній аудиторії: поведінка пошкоджених конструкцій, робота в умовах загрози повторного удару, проблеми з доступом до об’єкта, нестача певної техніки, координація великої кількості служб.

Цей досвід може повертатися в університет уже у вигляді нових навчальних сценаріїв.

Таким чином формується своєрідний цикл: фахівці отримують практику під час ліквідації реальних надзвичайних ситуацій, аналізують її, а потім використовують для підготовки наступного покоління рятувальників.

У матеріалах університету це фактично простежується як один із головних наслідків війни для освітнього процесу — практика перестає бути додатком до теорії й дедалі більше визначає сам зміст навчання.

ДРОНИ, ТЕПЛОВІЗОРИ І РОБОТИ

Змінюється не лише тактика роботи рятувальника, а й технологічне оснащення професії.

Безпілотники, тепловізори, роботизовані комплекси й цифрові засоби розвідки поступово стають таким самим професійним інструментом, як пожежний автомобіль чи спеціальне спорядження.

У НУЦЗУ роботу з такими технологіями дедалі активніше інтегрують у підготовку.

Безпілотники можуть використовуватися для розвідки району надзвичайної ситуації, пошуку осередків займання, оцінки масштабів руйнувань або визначення безпечних шляхів доступу.

Особливе значення технології мають у протимінній діяльності. З огляду на масштаби мінного забруднення України потреба у фахівцях з розмінування зберігатиметься ще багато років після завершення активних бойових дій.

Університет розвиває відповідні напрями, зокрема підготовку до роботи в умовах хімічної та радіаційної небезпеки, а також до застосування спеціального обладнання та роботизованих систем.

Ще один напрям — тренажери та віртуальні технології.

Їхня перевага в тому, що небезпечний сценарій можна багаторазово відтворити без ризику для курсанта, проаналізувати помилки й поступово ускладнювати умови.

Водночас у НУЦЗУ не протиставляють технології реальній практиці. Їх розглядають як засіб, який має доповнювати польову підготовку там, де повністю відтворити небезпечну ситуацію неможливо або недоцільно.

ПРИСЯГА ПІД ЧАС ВІЙНИ

Професійна підготовка — це не лише техніка і тактика.

17 вересня, у День рятівника, першокурсники НУЦЗУ склали Присягу служби цивільного захисту.

Для керівництва ДСНС навчання в університеті має безпосередній зв'язок із майбутньою службою. Ще під час складання першокурсниками Присяги у 2024 році Голова ДСНС Андрій Даник, звертаючись до курсантів, наголосив: «Вірю, що ваше наполегливе навчання — це внесок у загальну Перемогу!». У воєнних умовах ці слова набувають цілком практичного змісту: якість підготовки сьогодні визначає, наскільки впевнено молодий офіцер діятиме завтра під час реальної надзвичайної ситуації.

За мирних часів така церемонія могла сприйматися переважно як символічний початок професійного шляху. Сьогодні її зміст значно конкретніший.

Курсанти, які щойно прийшли до університету, уже розуміють, у якій системі їм доведеться служити. Їхні майбутні колеги працюють на місцях ракетних атак, витягують людей із-під завалів, гасять пожежі після обстрілів і ризикують самі потрапити під повторний удар.

Звідси — ще одна вимога до підготовки: психологічна стійкість, дисципліна, здатність працювати в команді та готовність брати відповідальність за рішення.

Особливо це стосується майбутніх офіцерів. Випускник має бути готовим не просто виконати завдання особисто, а організувати роботу інших людей у критичній ситуації.

ЗАВДАННЯ — НЕ ДАТИ ОСВІТІ ВІДСТАТИ ВІД ВІЙНИ

Управлінську роль керівництва Національного університету цивільного захисту України під час повномасштабної війни логічно оцінювати насамперед через те, як заклад адаптується до нових потреб служби.

У діяльності керівництва НУЦЗУ можна виокремити кілька напрямів: посилення практичної підготовки, модернізацію навчальної бази, впровадження сучасних технологій, розвиток науки й міжнародного співробітництва.

Усі вони так чи інакше випливають із того, як змінилася сама професія.

Сьогодні вже недостатньо підготувати фахівця, який добре знає пожежно-рятувальну техніку. Він повинен розуміти можливості дронів і роботизованих систем, працювати із сучасними засобами розвідки, враховувати мінну небезпеку та бути готовим до складних комбінованих надзвичайних ситуацій.

У цьому сенсі головне управлінське завдання ректора — не просто забезпечити функціонування навчального закладу, а скоротити дистанцію між тим, чого навчають в університеті, й тим, із чим випускник реально зіткнеться у підрозділі.

Звісно, така трансформація не може бути результатом діяльності лише однієї людини.

За нею стоять викладачі, науковці, інструктори, курсанти, підрозділи ДСНС і міжнародні партнери. Завдання керівника — об’єднати ці складові та зробити так, щоб освітня система встигала реагувати на зміни у практичній роботі служби.

ГОТУВАТИ ВЖЕ ДЛЯ ПОВОЄННОЇ КРАЇНИ

Є ще один вимір цієї роботи, який виходить далеко за межі нинішнього етапу війни.

Навіть після завершення бойових дій Україна багато років матиме справу з мінним забрудненням, зруйнованими будівлями, пошкодженою критичною інфраструктурою, техногенними ризиками та масштабною відбудовою.

Тому попит на професійних рятувальників не зменшиться — їхня роль може стати ще більшою.

Фактично вже сьогодні в НУЦЗУ готують покоління фахівців, яким доведеться виконувати подвійне завдання: ліквідовувати наслідки війни й одночасно забезпечувати безпеку держави під час її відновлення.

Саме тому значення університету не обмежується кількістю курсантів чи випускників.

Його стратегічне завдання — накопичити досвід цієї війни, систематизувати його, перетворити на навчальні методики й передати тим, хто працюватиме в ДСНС завтра.

Сучасна війна постійно створює ситуації, для яких учора ще не існувало готового алгоритму. Тож ефективність підготовки дедалі більше залежатиме від того, наскільки швидко університет здатен переносити уроки реальних надзвичайних ситуацій у навчальні аудиторії та на полігони.

І, зрештою, саме це сьогодні є одним із головних викликів для НУЦЗУ та його керівництва: готувати рятувальника не до вчорашньої надзвичайної ситуації, а до тієї, з якою він може зіткнутися завтра.

Олександр Скиба, Київ

Фото ДСНС та НУЦЗУ