Дмитро Іванович Коцюбайло народився 01 листопада 1995 року в селі Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області. В 2020 році Дмитро Коцюбайло вступив до Черкаського інституту пожежної безпеки на заочну форму навчання.
Його боротьба за Україну почалася у 2013 році, коли 18-річним приєднався до Революції Гідності. Після Майдану впродовж 9 років боровся за незалежність та волю України на передовій. З 2014 року Дмитро воював на Донбасі. Брав участь в найзапекліших боях, очоливши добровольче формування, яке згодом стало відоме як 1-ша штурмова рота ДУК «Правий Сектор» або «Вовки Да Вінчі».
2021 року Да Вінчі став першим добровольцем, який отримав звання Герой України із вручення ордена «Золота Зірка».
Легендарний командир Дмитро Коцюбайло загинув у бою з російськими окупантами 7 березня 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Воїн отримав смертельне осколкове поранення, помер дорогою до шпиталю. Йому назавжди залишилось 27.
Бордаков Валентин В’ячеславович народився 19 листопада 1998 року в місті Чернігів. У 2015 році вступив до Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, який закінчив у 2019 році, отримавши звання лейтенанта служби цивільного захисту. З 2019 року працював начальником пошуково-рятувального відділення аварійно-рятувальної частини ДСНС України в Чернігівській області. У перші дні повномасштабного вторгнення добровільно став до лав 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, де служив бойовим медиком. Брав участь в обороні Чернігівщини, згодом – Харківщини, а пізніше був направлений під м. Бахмут. Загинув 3 листопада 2022 року, захищаючи позиції поблизу м. Бахмута.
Володимир Миколайович Ситник народився 11 березня 1976 р. в м. Черкаси. У 1998 році закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. У 1998-2012 рр. служив викладачем у Центрі перепідготовки пожежників у Донецьку.
У 2014 р. Володимира Ситника було переведено начальником караулу 55-ї Державної пожежно-рятувальної частини на Донецькому заводі хімреактивів. Вперше Володимир не прийшов додому після чергування 4-5 серпня. Його затримали та доставили в комендатуру ДНР у Макіївці, де побили, але, все ж, відпустили.
Вдруге Володимир Ситник зник 12 серпня: поїхав зранку на роботу і не повернувся. О 2 годині ночі 12 серпня, коли він приїхав на службу, то на нього вже чекала «контррозвідка ДНР»: 12 бойовиків на 2 автомобілях. Серед працівників його пожежної частини були й сепаратисти, які вороже ставились до капітана Ситника.
У цей період терористи шукали «коригувальників» тому вирішили, що саме Володимир був тим коригувальником, тож жорстоко катували, від чого він і помер. Про обставини смерті не було відомо до 5 липня 2017 року – під час проведення генетичної експертизи тіла невідомого чоловіка у спеціальній лабораторії у Дніпрі, встановили що це Ситник Володимир Миколайович.
Стало відомим, що його тіло було знайдене біля селища Піски Ясинуватського району Донецької області, де тривали активні бойові дії. Він був похований, як невідомий Герой, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ.
7 жовтня 2017 році перепохований на кладовищі села Степанки Черкаського району Черкаської області.
Посмертно присвоєно Почесне звання «Захисник України – Герой Черкас».
Ліпей Віктор Леонідович народився 14 серпня 1990 року в м. Жмеринка Вінницької області. Закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля в 2012 році.
Віктор працював начальником караулу 8-ДПРЧ м. Жмеринка ГУ ДСНС України у Вінницькій області, а згодом заступником начальника частини 8-ДПРЧ м. Жмеринка.
25 лютого 2022 року став на захист рідної держави. Віктор служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді ЗСУ.
7 грудня 2022 року від ворожого артилерійського обстрілу російської армії під Мар’янкою зупинилося серце 32-річного Віктора Ліпея.
Діденко Віктор Сергійович народився 4 серпня 1994 року в місті Світловодськ Кіровоградської області.
З 2012 року по 2016 рік навчався в Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля.
З 2019 року проходив службу на посаді начальника караулу 17 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Кіровоградській області.
15 лютого 2024 року, виконуючи службові обов’язки під час ліквідації наслідків масштабної пожежі в селищі Власівка на заводі «Королівський смак», капітан служби цивільного захисту Віктор Діденко загинув.
17 вересня 2024 року нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).