Панченко Олексій Анатолійович народився 23 вересня 1974 року в місті Черкаси. В 1994 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище. Отримавши перше спеціальне звання, лейтенант внутрішньої служби, Олексій Анатолійович був направлений для подальшого проходження служби до Управління пожежної охорони МВС України у Черкаській області. За сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків у жовтні 1994 році був переведений до Черкаського пожежно-технічного училища на посаду інспектора відділу кадрів, де пропрацював до 1997 року. Цього ж року за власним бажанням перевівся до служби ДАІ Управління МВС України у Черкаській області, де пропрацював до 2001 року. Починаючи з 2014 року був начальником відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції в Черкаській області. 22 серпня 2014 року Олексій добровольцем став на захист Батьківщини. Вже в листопаді 2014 року виконував поставлені завдання в зоні АТО. Олексій Панченко був військовослужбовцем 90-го окремого десантного батальйону, служив у черкаському взводі сформованому в серпні 2014 року. 19 січня 2015 року під час бою з російськими формуваннями, в районі аеропорту Донецька, Олексій був смертельно поранений. Посмертно «кіборга» нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня,  відзнакою «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня, «Почесний громадянин міста Черкаси», Почесним званням «Захисник України – герой Черкас».

Бордаков Валентин В’ячеславович народився 19 листопада 1998 року в місті Чернігів. У 2015 році вступив до Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, який закінчив у 2019 році, отримавши звання лейтенанта служби цивільного захисту. З 2019 року працював начальником пошуково-рятувального відділення аварійно-рятувальної частини ДСНС України в Чернігівській області. У перші дні повномасштабного вторгнення добровільно став до лав 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, де служив бойовим медиком. Брав участь в обороні Чернігівщини, згодом – Харківщини, а пізніше був направлений під м. Бахмут. Загинув 3 листопада 2022 року, захищаючи позиції поблизу м. Бахмута.

Дмитро Іванович Коцюбайло народився 01 листопада 1995 року в селі Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області. В 2020 році Дмитро Коцюбайло вступив до Черкаського інституту пожежної безпеки на заочну форму навчання.

Його боротьба за Україну почалася у 2013 році, коли 18-річним приєднався до Революції Гідності. Після Майдану впродовж 9 років боровся за незалежність та волю України на передовій. З 2014 року Дмитро воював на Донбасі. Брав участь в найзапекліших боях, очоливши добровольче формування, яке згодом стало відоме як 1-ша штурмова рота ДУК «Правий Сектор» або «Вовки Да Вінчі».

2021 року Да Вінчі став першим добровольцем, який отримав звання Герой України із вручення ордена «Золота Зірка».

Легендарний командир Дмитро Коцюбайло загинув у бою з російськими окупантами 7 березня 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Воїн отримав смертельне осколкове поранення, помер дорогою до шпиталю. Йому назавжди залишилось 27.

Ліпей Віктор Леонідович народився 14 серпня 1990 року в м. Жмеринка Вінницької області. Закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля в 2012 році.

Віктор працював начальником караулу 8-ДПРЧ м. Жмеринка ГУ ДСНС України у Вінницькій області, а згодом заступником начальника частини 8-ДПРЧ м. Жмеринка.

25 лютого 2022 року став на захист рідної держави. Віктор служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді ЗСУ.

7 грудня 2022 року від ворожого артилерійського обстрілу російської армії під Мар’янкою зупинилося серце 32-річного Віктора Ліпея.