Володимир Миколайович Ситник народився 11 березня 1976 р. в м. Черкаси. У 1998 році закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. У 1998-2012 рр. служив викладачем у Центрі перепідготовки пожежників у Донецьку.
У 2014 р. Володимира Ситника було переведено начальником караулу 55-ї Державної пожежно-рятувальної частини на Донецькому заводі хімреактивів. Вперше Володимир не прийшов додому після чергування 4-5 серпня. Його затримали та доставили в комендатуру ДНР у Макіївці, де побили, але, все ж, відпустили.
Вдруге Володимир Ситник зник 12 серпня: поїхав зранку на роботу і не повернувся. О 2 годині ночі 12 серпня, коли він приїхав на службу, то на нього вже чекала «контррозвідка ДНР»: 12 бойовиків на 2 автомобілях. Серед працівників його пожежної частини були й сепаратисти, які вороже ставились до капітана Ситника.
У цей період терористи шукали «коригувальників» тому вирішили, що саме Володимир був тим коригувальником, тож жорстоко катували, від чого він і помер. Про обставини смерті не було відомо до 5 липня 2017 року – під час проведення генетичної експертизи тіла невідомого чоловіка у спеціальній лабораторії у Дніпрі, встановили що це Ситник Володимир Миколайович.
Стало відомим, що його тіло було знайдене біля селища Піски Ясинуватського району Донецької області, де тривали активні бойові дії. Він був похований, як невідомий Герой, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ.
7 жовтня 2017 році перепохований на кладовищі села Степанки Черкаського району Черкаської області.
Посмертно присвоєно Почесне звання «Захисник України – Герой Черкас».
Діденко Віктор Сергійович народився 4 серпня 1994 року в місті Світловодськ Кіровоградської області.
З 2012 року по 2016 рік навчався в Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля.
З 2019 року проходив службу на посаді начальника караулу 17 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Кіровоградській області.
15 лютого 2024 року, виконуючи службові обов’язки під час ліквідації наслідків масштабної пожежі в селищі Власівка на заводі «Королівський смак», капітан служби цивільного захисту Віктор Діденко загинув.
17 вересня 2024 року нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Співак Максим Сергійович народився 18 липня 1981 року у м. Сміла. Закінчив Черкаський інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля в 2002 році.
За розподіленням був направлений до міста Дніпро. За час служби на посаді головного інженера у ВОППР на закритих об'єктах отримав звання капітана.
21 березня 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ. Був стрільцем-помічником гранатометника.
Співак Максим загинув 30 червня 2023 року в районі н. п. Макарівка Волноваського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу російськими військами.
Нерубайський Юрій Вікторович народився 14 травня 1992 року в селі Стебне Звенигородського району Черкаської області. Закінчив Академію пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля в 2013 році.
У 2013 році Юрія призвали до армії. Потрапив у кримський спецпідрозділ «Тигр». Згодом служив у спецназі в Черкасах. У 2014 році брав участь в АТО на Луганщині.
24 лютого 2022 року Юрій Нерубайський отримав виклик із військкомату. 01 березня вже брав участь у боях на Миколаївщині, захищав Україну у лавах 137-го окремого батальйону морської піхоти.
Старший солдат Юрій Нерубайський загинув 18 березня 2022 року в Миколаєві внаслідок російської атаки балістичними ракетами по казармах.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Максим Івченко народився 13 травня 1993 року у місті Суми. У 2014 році закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Навчання він закінчив із відзнакою, отримавши офіцерське звання. Свою кар’єру розпочав у пожежній службі, де обіймав посаду начальника караулу.
Після кількох років служби Максим прийняв рішення спробувати себе за кордоном і поїхав працювати. Але серце завжди тягнуло його додому — в Україну. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він без вагань повернувся та добровольцем став на захист Батьківщини. У складі механізованого взводу Максим виконував надзвичайно важливу та відповідальну роль бойового медика.
13 жовтня 2023 року під час мінометно-артилерійського обстрілу поблизу Красногорівки на Донеччині життя Максима трагічно обірвалося. Йому було лише 30 років.
15 липня 2025 року Івченку Максиму Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».